Село на нашій Україні, Неначе писанка село...

ЦЕРКВА СВЯТОЇ ТРОЙЦІ

Із переказів старожилів відомо, що переший храм у Чортівці постав на культовому з давніх-давен місці – пагорбі Ладівка (нині тут встановлено хрест та прокладено Хресну дорогу). На  жаль, його спалили татари. «В тій церкві, що згоріла, було Чудотворне Євангеліє, яке залишилось неушкодженим, – свідчила Головецька (з дому Сергенюк) Параска Василівна, 1924 р. н., підтверджуючи й факт правонаступності храмів. – Я  особисто цілувала це Євангеліє під час Божественної Літургії в храмі Святої Тройці, поки радянська влада не ліквідувала УГКЦ і не зачинила церкву». І навіть чудеса зцілення пригадує: як прозрів, поцілувавши Чудотворне Євангеліє, сліпий від народження хлопчик.

          Перша ж письмова згадка про церкву в Чортівці датована 1661 р. Патроном церкви на початку ХVІІІ ст. значиться Яцентій Жуковський – ігумен давнього Пітрицького монастиря (біля древнього Галича). Попередниця церкви Святої ТройціЦерква Святого Духа. За традицією назву (в нашому випадку споріднену) переносили на новозбудовані церкви. На користь цієї версії говорить і час проведення храмового свята, яке впродовж століть було основним: у день Зіслання Святого Духа. Найвірогідніше, перша християнська святиня в селі Чортовець була побудована саме на Ладівці з метою витіснення язичницьких культів, і назва теж була обрана їм на противагу. Під час Генеральної візитації 1754 р. церкву Святого Духа названо заміською[1], оскільки центр села змістився з Ладівки – на Замчище.

  Документальні дані про церкву під назвою Пресвятої Тройці є, починаючи з 1766 р. У 1795 р. у цьому дерев’яному храмі сталася пожежа. За даними В. Озарка, мурована церква Св. Тройці була побудована в 1796 р. силами громада села з північної сторони р. Саги. За версією відомого краєзнавця Б.Купчинського, церква Святої Тройці могла постати на основі зведеної в 1790 р. родинної каплиці-усипальниці власника Чортівця Яна Шкроховського. По-перше, тому, що храм у Чортівці має доволі незвичну форму – у вигляді кораблика – і належить до рідкісних на теренах Галичини архітектурних типів у стилі французького класицизму XVIII ст. Українські церкви в такому архітектурному стилі не будували, та й тим більше з дорогого на той час каменю. За даними старожилів, камінь на будівництво родинної усипальні Шкроховських було взято з чотирьох фортифікаційних веж із Замчища. Ян Шкроховський помер улітку 1793-го, а в 1790-му Шкроховські перебували  на вершині слави й багатства. У ті часи існувала певна традиція спорудження власниками сіл на цвинтарях родинних усипальниць (як приклад – родинна каплиця-усипальня Ценських у сусідньому Вікні, мурована у формі костелу). По-друге, за версією Б. Купчинського, майно, яке вдалося врятувати під час пожежі церкви Пресвятої Тройці в 1795 р., було перенесено до мурованої каплиці, розташованої поруч на давньому цвинтарі. У 1820 р. вже нові власники Чортівця Раціборські перебудовують усипальницю під храм Святої Тройці. У 1930–1936 рр. відповідний відділ архітектури і мистецтв польських органів влади провів у церкві Святої Тройці реставраційні роботи, культову споруду було віднесено до видатних архітектурних пам’яток і взято під охорону держави. Греко-католицькій  громаді села, завдяки зусиллям активних парафіян Сергенюка Василя, Тригуб′яка Дмитра та інших членів делегації, яка спеціально з цього приводу їздила до Львова до митрополита Андрея Шептицького, у складних умовах вдалося відстояти право на існування двох греко-католицьких храмів у селі. На час реставрації, 6 років, храм був зачинений, а після завершення реставраційних робіт, римо-католицька громада намагалася повернути храм. Але, зважаючи як на об’єктивні обставини (у 1935 р. у селі проживало 5 690 греко-католиків, 320 юдеїв, 150 римо-католиків, які мали свій дерев’яний римо-католицький костел Св. Антонія (у центрі села, на місці, де нині Будинок культури, зведений лише в 1902 р.), заступництво Митрополита Шептицького, Церква Святої Тройці відновила діяльність як греко-католицький храм для такої чисельної громади Чортівця. Мурована в 1790 р. Церква Святої Тройці в Чортівці – одна з найстаріших пам’яток у Городенківському районі, відноситься до сакральних пам’яток архітектури Городенківщини. Ще рішенням Івано-Франківського облвиконкому №7 від 04.01.1980 р. ця церква взята під охорону держави, і їй присвоєно охоронний номер 420-Іф. 

1832 роком датований перший Шематизм, у якому є згадка про Чортовець: «У Чортівці матірна церква Святої Тройці».  До побудови в 1906 р. церкви Перенесення  Мощей Св. о. Миколая, саме церква Святої Тройці була матірною, а її священики парохами села: о.Іван Вахалович, о.Ілля Борисевич, о.Євстахій Рилевич, о.Михайло Герасимович, о.Василь Каргут, о.Юліан Дворянин. о.Михаїл Совяковський. Сотрудниками на парафії у Чортівці у храмі Св.Тройці в 1906–1945 рр. служили:  о.Євгеній Савчинський, о.Євстахій Монастирський, о.Василь Саноцький, о.Володимир Монастирський, о.Михаїл Маріан Фелицький, о.Михаїл Грималюк, о.Михаїл Метрипула, о.Михаїл Єднак, о.Антін Ричаківський, о.Євстахій Ілля Рижий. Отець Євстахій Рилевич став засновником однокласної парафіяльної школи в Чортівці в 1847 р.; завдяки зусиллям парохів Церкви Св.Тройці у селі було споруджено пам’ятну каплицю на честь скасування панщини; починаючи з 1885 р., у Чортівці розгорнулась активна антиалкогольна агітація за сприяння пароха о. Михайла Герасимовича. Із 1889-го впродовж 16 років парафію обіймав о. Юліан Дворянин. Сотрудником храму Святої Тройці у 1935–1938 рр. служив о. Антін РИЧАКІВСЬКИЙ  (1903 р. н, уродженець с. Заболотівка, нині Чортківського району Тернопільської області). Вірні парафіяни ще й  досі пам’ятають, як їх сколихнула страшка звістка про те, що о.Антіна  3 липня 1941 р. біля с. Угринь (нині Чортківського району) закатували енкаведисти: шкіра була знята, нігті повіддирані, на плечах вирізали хрест. Нині триває процес його беатифікації. Отець Євстахій Ілля Рижий, 1907 р. н., уродженець м. Львів, який з 1938 року служив у Чортівці сотрудником, а у 1942 р. призначений завідателем парафії, помер після війни 16.02.1945 в лікарні м. Городенки від тифу[2]. Доля чортовецьких священиків була спорідненою з долею своєї пастви…

Радянська влада церкву Святої Тройці як храм УГКЦ закрила. Уповноваженим Ради в справах православної церкви при Раді Міністрів СРСР по Станіславській області 01.11.1946 було офіційно зареєстровано лише  громаду Св. Миколая в селі Чортовець. Громада ж Троїцької церкви офіційно була знята з реєстрації органами влади лише в 1963 р. Формальною мотивацією такого рішення було об’єднання релігійних громад Троїцької й Миколаївської церков. Цьому передувало рішення про переведення пароха села о. Василя Дзьомбака на парафію в Семаківці, оскільки він був проти цього чергового примусового «об’єднання». Але зняттям громад із реєстрації радянська влада свідомо рухалась у руслі політики поширення войовничого атеїзму і боротьби з релігійністю. Громаді було дозволено перенести культове майно з недіючої церкви в діючу, а районний фінвідділ зобов’язали вилучити інші матеріальні цінності, приміщення Троїцької церкви було  «освоєно» під склад колгоспу “Росія”. У 1981–1982 рр. рішенням бюро Городенківського райкому компартії в приміщенні колишньої Троїцької церкви відкрили історико-краєзнавчий музей. «Тим самим вдалося врятувати церкву від „перепрофілювання” на …склад мінеральних добрив (?!!), а  іконостас — від знищення. У Божому храмі, випередивши вантажівки із суперфосфатом, встигли відкрити краєзнавчий музей, а іконостас замаскували полотном, на якому написали якісь пролетарські гасла, і в такий спосіб зберегли духовну реліквію. Про агітаційне „подвійне дно” знало багато селян, але ніхто не видав „божественної таємниці”.

Хор Церкви Святої Тройці

 Як тільки повіяли свіжі вітри свободи, греко-католики села змогли вже фактично відкрито зорганізуватися в релігійну громаду. У 1990 р. на прохання делегації вірних греко-католиків села Владика Софрон Дмитерко поблагословив отця-ієромонаха Никодима Гуралюка, ЧСВВ (нині – ігумена Святоуспенського Погінського монастиря, ректора Базиліки Успіння Пресвятої Богородиці в с. Погоня, Тисменицького деканату Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ) на служіння першим парохом відродженої з підпілля греко-католицької громади села. Перші Служби Божі відбувалися в каплиці та на подвір’ї недіючого храму Святої Тройці. 20.03.1990  виконком Городенківської районної Ради народних депутатів приймає рішення „Про передачу громаді греко-католиків культового приміщення в с. Назаренкове”. Поки тривали організаційні (мирні!) зусилля з передачі приміщення недіючого храму греко-католицькій громаді, о. Никодим спрямував свої зусилля на згуртування громади навколо нерукотворного Храму – об’єднання душ вірних у молитві.  Праця була плідною – за оцінкою о. Никодима „село національне, гарне, організоване”. Як пароху о. Никодиму вдалося організувати в 1990 р.  у день Зіслання Святого Духа, або, як кажуть у народі, на Зелені Свята, перше в часи незалежності храмове свято. На це свято, для піднесення молитовного духу вірних греко-католиків, які берегли Церкву в підпіллі, о. Никодим запросив владику Іринея Білика, ЧСВВ. Саме Владика Іриней Білик освячував приміщення відчиненої Церкви Святої Тройці.  Величавим було святкування у липні 1996 року 200-річчя Церкви Пресвятої Тройці, на якому служив Владика Павло Василик, знаний чортівчанам як єпископ катакомбної УГКЦ ще з підпілля. Парохи церкви Св. Тройці, УГКЦ: о. Василь Бигар (1991–1996), о. Теодор Оробець (1996–2010), о.Богдан Гаврилюк (2011), о.Богдан Сілецький (2012–2016), о.Віталій Юрійчук (із листопада 2016 р.)

          У Чортівці поділ на дві конфесії – греко-католицьку й православну – на відміну від інших населених пунктів, відбувся мирно. Традиційними вже стали в селі спільні Богослужіння священиків і парафіян обох конфесій на Йордан, День Незалежності, в день скасування панщини 15 травня, спільні панахиди та ін. І віруючі обох храмів села йдуть разом однією Хресною дорогою.  

Парафія Св. Тройці с.Чортовець у ФЕЙСБУЦІ

 

[1] Відділ рукописів музею ім. Митрополита А. Шептицького у Львові. 8. X. 1754 р. НМЛ. РКЛ-18, арк. 499–500.

[2] ДАІФО, ф. 504, оп. 1, спр. 330г, арк. 34-35.