Село на нашій Україні, Неначе писанка село...

Сербен

 

Танець «Сербен» є візитною карткою села. Цей унікальний, збережений лише в Чортівці танець, належить і до світової культурної спадщини.    За версією відомого етнолога М.І.Паньківа, історичні витоки танцю сягають періоду великого розселення слов’ян, які в VI–VII ст. переселилися з Прикарпаття, котре більшість вчених вважає гіпотетичною прабатьківщиною слов’ян,  на Балкани, і осіли власне в Сербії, Хорватії. «Розійшлися вони по Землі і прозвалися іменами своїми, – [од того], де сіли, на котрому місці… А се – ті самі слов’яни: білі хорвати, серби і хорутани»,  – писав ще Нестор-літописець. Може здатися неймовірним, але історія залишила нам у спадок елемент духовної культури давніх слов’янських племен!

 

Танцюють Сербен із давніх-давен на горі Замчище. Нині тут розташована церква, а в сиву давнину був побудований великий замок. І саме цей замок за переказами, які передаються з вуст-у-вуста, став місцем чудесного порятунку людей від монголо-татар. Про наступ ворожих навал повідомляли запалені смолоскипи на курганах навколо Чортівця. Побачивши тривожні сигнали, дзвонарі били в дзвони – і люди збігалися до замку, піднімали містки й запускали у рови довкола замку. За легендою, коли небезпека захоплення монголо-татарами минула, люди щасливі, співаючи, виходили з печер під Замчищем. Чоловіки ловились за руки і так, танцюючи й співаючи, створювали навколо замку/храму замкнене коло, і ходили навколо три рази. І можливо, цей яскравого оборонного характеру танець, який виконується саме на цьому місці й по сьогоднішній день під назвою «Сербен», у якому танцюють, взявшись за руки тільки чоловіки, обов’язково створюючи саме на місці, яке колись рятувало людей, замкнене коло, притупуючи ногами й розмахуючи топірцями, демонструючи готовність боронити свій край, є містично-ритуальним танцем подяки людей за їх чудове спасіння.

 

Підтвердженням цьому є і сам сценарій святкування Великодня саме в Чортівці, який як дві краплі води нагадує події глибокої давнини: розпочавшись із запалювання  на найвищих пагорбах ритуальних вогнищ, рознісши звістку переливами церковних дзвонів, своєї кульмінації  він досягає у спільному колі під час виконання Сербена – танцю подяки за порятунок. Хоча слова пісень, які співають під час виконання Сербена, і сам танець не містять релігійного змісту, але за часом проведення – саме в день святкування Великодня, який символізує порятунок і живих, і мертвих, –  цей танець  несе, на нашу думку, велике символічне значення порятунку людства, яке дає нам Господнє Воскресіння.

 

Зауважимо, що традиція «йти Сербена на Великдень» не згасала навіть у роки засилля духовного мороку атеїзму. Навіть більше того, у 1970-х роках ланцюг танцю був найдовшим, і у ньому брало участь чи не все доросле чоловіче населення Чортівця, спів було чути на все село, а від тупотіння здригалася земля.

 

Беззаперечною стала  об’єднавча роль Сербена, яку він зіграв після поділу громади села на конфесії: греко-католицьку та православну. Нині на Великдень «йти Сербена» сходяться з обох храмів, ВОЄДИНО СТАВШИ В КОЛО. Зберігається й прекрасна традиція на Провідну неділю прокладати містичними кроками Сербена ЛАНЦЮГ ЄДНАННЯ парафій. І Сербен  продовжує жити й виконувати свою благородну місію злагоди й єднання.

 

На Великдень-2011, з ініціативи В.Чорнописького та М.Кучірки було започатковано проведення щорічного фестивалю «Сербен». Потенціал Сербена дозволяє зробити такого роду фестиваль не тільки районним чи обласним, а й всеукраїнським та міжнародним.