Про нову книгу Л. Соловки

КНИГА-ЗАСТЕРЕЖЕННЯ, яку ТРЕБА ПРОЖИТИ

Про розпізнання диявольських тоталітарних режимів та засади справжньої християнської держави (за Митрополитом Шептицьким).
Про імена, знаних у світі галичан, але невідомих на своїй малій батьківщині. Про розвінчування сталих міфів.
Про людяність у безодні пекла.
Про порятунок братів по вірі під загрозою смертної кари для рятівника та членів сім’ї.
Про тисячі невидимих стежок порятунку, прокладених монахами УГКЦ, та ні однієї зради.
Про досвід духовного протистояння у війні.
Про велику психологічну боротьбу у маленьких схованках.

Про це, і не тільки, нове видання, співавтором якого є Любов Соловка.

Соловка Л., Оришко С. 150 із 150 тисяч… Голокост євреїв Прикарпаття як складова етнодемографічної Катастрофи Східної Галичини / Наук. ред. Максим Гон. – Івано-Франківськ: «Фоліант», 2019. – 576 с., іл.

Презентації книги уже відбулися в Києві (у рамках XII щорічного круглого столу «Українське суспільство і пам’ять про Голокост: наукові та освітні аспекти» (м. Київ, 27.01.2019), Івано-Франківську (10.02.2019, «Промприлад. Реновація»; 19.02.2019, Івано-Франківська академія Івана Золотоустого, за участю Архієпископа і Митрополита Івано-Франківського Володимира Війтишина та головного рабина Івано-Франківського регіону Мойше-Лейб Колесника).

Книга-застереження передає нам досвід вибору моделей поведінки під час такого божевілля як війна, коли відбувалася в душі кожної людини битва між людяністю і Божественною природою – із одного боку, і здавалося б, на перший погляд, людськими слабостями та прихованим і неприхованим демонічним – із іншого. Тоді цей екзамен людство загалом не здало, навіть більше, і не винесло уроку, створивши ще страшніший механізм масового знищення ніж газові камери – ядерну зброю, а на зміну епохам комунізму, атеїзму, нацизму прийшла епоха сатанізму. «Цей світ не є цим світом…», але одне є незмінним – вибір і відповідальність залишається за кожною людиною зокрема.

Значний обсяг дослідження присвячено питанню порятунку та допомоги приреченим на смерть. У книзі розглянуто як індивідуальні акції, так і організовані дії. Причому, за оцінкою наукового редактора д-ра Максима Гона, «авторам на основі глибокого дослідження питання вдалось досить цілісно відтворити організовану мережу порятунку євреїв ченцями-студитами, василіаними та духовенством Української Греко-Католицької Церкви (далі УГКЦ) на чолі з Митрополитом Андреєм Шептицьким і довести, що це була єдина організована мережа порятунку євреїв в роки війни… А відтак, маємо підстави стверджувати, що цей розділ загалом означений історичною новизною у вітчизняних студіях Голокосту: адже він цілісно розкриває організаційну мережу порятунку євреїв в УГКЦ та роль в ній Митрополита Андрея Шептицького». Під час підготовки дослідження, його результати проходили апробацію. Зокрема, доповідь Л.Соловки «Митрополит Андрей Шептицький: публічний протест проти злочинів нацизму та ініціювання порятунку євреїв» була виголошена на Міжнародній науковій конференції пам’яті Митрополита Андрея Шептицького «Друга світова війна та долі мирного населення у Східній Європі» (30.11–01.12.2015, м. Київ) у присутності Глави і Отця УГКЦ Блаженнішого Святослава Шевчука та отримала його схвальну оцінку.

Наших односельчан завжди впродовж історичних часів відзначала мудрість, тому між погромами і молитвою, вони обирали молитву, а їх війт із європейським дипломом та відомий греко-католицький священик о. Роман Ріпецький стали прикладними провідниками. І серед наших односельчан знайшлося чимало людей, які під загрозою смертельної кари для всієї родини, включно з дітьми, рятували приречених нацизмом на вірну смерть братів по вірі – юдеїв. Як підтвердження – декілька уривків про них із книги:
«Як сталося, що ненависть/жадоба у окремих нелюдів затьмарили все, і, у першу чергу, християнську заповідь «Не убий!»? За подібним сценарієм події розгорталися далеко не всюди. Війт села Чортовець І.В. Паньків у своїх спогадах так описує тогочасні події: «Прийшло 22 червня, почалася війна. Вийшло так, що в селі Чортовець (і не лише там) не було жодної влади. В неділю зранку приходять до мене делегати (вчителі, євреї). Кажуть, що люди наступають на браму гуральні (спитрзаводу)… Мене переконували піти до людей, заспокоїти їх, бо може статися велике лихо, коли розіб’ють гуральню і понапиваються. Згадають особисті рахунки, комсомольців, колгоспників. Адже перед тим хтось „украв” євреїв у с. Незвисько. Я пішов до людей, мені вдалося вговорити людей, і ми разом пішли до церкви помолитися за мир і спокій… За час мого головування нікому волосинка не впала з голови в моєму селі». У багатонаціональному селі Чортовець (станом на 1939 р. тут проживало 5760 осіб: 5160 українців, 40 поляків, 240 латинників, 320 євреїв) у липні 1941-го справді не було жодних самосудів і антисемітських випадів, що свідчить як про толерантність його мешканців, так і про вміле й авторитетне керівництво війта з європейським дипломом лікаря, «який старався уникати кровопролиття між односельчанами, рятував євреїв від німецьких катів». Причому так чинила людина, яка, як свідчать дані з «Літопису Української повстанської армії», мала «постійний зв’язок з українським підпіллям»… Наведені вище приклади торкаються й таких аспектів теми як роль особи в історії, психологія натовпу, індивідуальна мотивація поведінки згідно з особистісними світоглядними принципами й моральністю та ін. …Особиста позиція, правдивість та дієвість моральних принципів лідерів громад, впливали як на вчинки/бездіяльність, а за наявності авторитету – і на дії членів громад. У середньовічному мороці війни, крім авторитетного війта та священика, у селі Чортовець виявилися й прості люди, які знайшли в собі мужність і милосердя під загрозою смертної кари майже два роки переховувати в себе євреїв:
– БОРИСЕВИЧ Петро Іванович, 1890 р. н., українець, переховував у своїй хаті дівчину-єврейку 22-річну Екерлік Салю аж до визволення села Радянською Армією;
– ВОДЯНЧУК Микола Михайлович, надав притулок Срумінній Сарі та її дитині та переховував їх протягом двох років;
– ТРИГУБ’ЯК Марія Петрівна, 1888 р. н., українка, протягом двох років
переховувала двох євреїв – батька й сина – Ленцегер Гершка та його сина Абрама».

Книгу – результат двадцятирічної невтомної наукової праці – вже винагороджено оцінками фахівців «як нового слова в історіографії». Схвальні рецензії книга отримала з уст завідувача відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН, заслуженого діяча науки і техніки України, члена правління Національної спілки краєзнавців України, доктора історичних наук, професора О. Є. Лисенка; директора Українського центру вивчення історії Голокосту, керівника Центру єврейської історії і культури, провідного наукового співробітника відділу теорії та історії політичної науки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України А. Ю. Подольського; завідувача кафедри політичних наук Рівненського державного гуманітарного університету, доктора політичних наук, професора М.М.Гона; академіка Академії наук вищої школи України, дійсного члена НТШ, професора-етнополітога, доктора політичних наук І. Монолатія та ін. Оцінка, яка прозвучала з уст завідувача відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН, заслуженого діяча науки і техніки України, члена правління Національної спілки краєзнавців України, доктора історичних наук, професора О. Є. Лисенка, розчулила авторів до сліз:
«Цією книгою неможливо просто скористатися як науковою, її не можна просто прочитати – вона надто важка, її треба прожити, як прожили автори…»

P.S. Придбати книгу за собівартістю видавництва (250 грн.) можна за тел.: 066-493-75-69. 29.04.2019 книга буде поширюватись на фестивалі Сербена у Чортівці. Звертатись до співавтора – Любов Соловки.